З Днем Народження, Григоріє Григоровичу!

• Трохи з історії іменинника:

Григорій Григорович Ващенко, уродженець Полтавщини, український просвітитель, педагог народився 23 квітня 1878 року в с. Богданівка Полтавської губернії.

Про своє походження Г. Ващенко надає суперечливі дані. Так, в обліковому листі Наркомосу він вказує, що батько дворянин, а мати -кріпачка, а в автобіографії, яка написана ним у Мюнхені, стверджує, що походить із старого козацького роду.

Це пояснюється обʼєктивними причинами. Одна з них - це тоталітарний режим того часу.

З природи побожний і віруючий Григорій, під впливом матері, бажав стати священником, до чого одержав добру підготовку в семінаріях в Ромнах (1898 р.) і в Полтаві. Його спроба дістатися до богословської Академії в Києві закінчилася невдачею і він вписався до Московської Духовної Академії (1899 р.), котру закінчив у 1903 році, але не схотів стати священником, бо побачив забріханість і скептицизм та нігілізм, що були панівними серед тамтешніх церковних достойників і студентів. Від повертається в Полтаву і там починає вчителювати в Полтавській Єлархіяльній жіночій школі. Але по році праці його висилають у Грузію до Кутаїсі (1904 р.) на посаду вчителя мови й літератури в духовній школі. У 1905 році, повернувшись до Полтави, він продовжує педагогічну діяльність.

У Полтаві Г. Ващенко стає свідком 3-х революцій, громадянської війни, «калейдоскопу зміни політичних влад». І першим із інтелігентів та діячів того часу після Лютневої революції активно займається підвищенням кваліфікації вчителів: бере участь в організації учительських курсів, зʼїздів, сам читає лекції у Прилуках, Ромнах та інших містах. Сучасники цей період життя педагога характеризують сумлінністю по відношенню до справи.

У 1917 році Г. Ващенка запрошують для роботи у Полтавський учительський інститут. Наступного року Г. Ващенко стає ще й доцентом Українського історико - філологічного факультету (філіал Харківського університету), а згодом - Українського народного університету. Зазначимо, що існування університету припинили денікінці, які в 1919 році заарештовують Г. Ващенка. Уникнути смерть педагога допомогло втручання директора комерційної школи В. Александрова і В.Г.Короленка, останнього сучасники характеризували як «совість епохи» та праведником.

У 1924 р. Г. Ващенко стає штатним викладачем Полтавського університету народної освіти (ІНО), у 1925 р. - керівником кабінету соцвиховання при ІнО, а згодом професором ІНО (з 1928 р. - інституту соціального виховання ), згодом стає завідуючим кафедрою педагогіки. При педагогічному кабінеті працювали гуртки по вивченню дитинства та дитячих колективів, а з 1925 р. - також гурток соціальної педагогіки. У 1926 - 1927 н. р. професор Г. Ващенко викладав курси „Педологія", „Дидактика", „Рефлексологія" та „Педагогіка колективу". На кінець 1930 року вчений мав понад 30 праць.

У 30-ті роки починається нове "полювання" на інтелігенцію. У Полтавському педагогічному інституті був знятий з посади завідуючий кафедрою педагогіки П.Л. Адамович, кафедри педагогіки і педології були обʼєднані в одну, завідувачем став професор Г.Г.Ващенко. Однак, у 1933 році його різко розкритикували на зборах колективу інституту, а книгу «Загальні методи навчання» заборонили і вилучили з ужитку. У наказі директора інституту П.М. Койнаша таким чином мотивувалося звільнення професора з посади: «Ващенко Г.Г. не змобілізував студентів і аспірантуру на боротьбу з контрреволюційними буржуазно-націоналістичними настановами у УНДПу і тим самим ревізував і ігнорував постанову ЦК КП(б)У про УНДІ. У своїй педагогічній і науковій роботі, незважаючи на вимоги дирекції і організації інституту, не розгорнув потрібної самокритики на свою явно буржуазно-націоналістичну продукцію...».

Звинувачений у буржуазному націоналізмі, Ващенко виїжджає з Полтави. Однак у 1940 р повертається і - до початку війни - знову обіймає посаду професора, завідувача кафедри педагогіки і керівника аспірантури при Полтавському педагогічному інституті. Необхідно зазначити, що внаслідок репресій 1937-1938 рр. склад кафедри різко скоротився, нікого з попередніх працівників не лишилося, зменшився і обсяг роботи кафедри.

Прихід німецького окупанта в Україну застав Г. Вашенка в Полтаві і він став редактором газетки "Полтавське Слово", поскільки вище шкільництво було припинене. Потім з болем серця залишав Україну, зупинившись на деякий час в місцевості Моршин, а відтак через Лемківшину і Польщу прибув до Мюнхену в Баварію.

Через 50 років Полтавщина втретє відкриває для себе Г.Г. Ващенка. У 1993 році на кафедрі педагогіки Полтавського педінституту створюється регіональний науково-методичний центр педагогічного краєзнавства і за підтримки ректорату розпочато вивчення творчої спадщини Г. Ващенка.

До останніх днів ( помер у 1967 р.) Григорій Ващенко дотримувався своїх принципів педагогічного виховання вільної людини своєї країни!